ШУБІН
Це було давним-давно, ще за царя. Тоді в донецьких степах тільки-тільки з’явилися перші шахти. Були вони зовсім не такі, як зараз. Вугілля рубали обушком, лопатою завантажували на вагонетку, вагонетку людина тягнула рачки за собою до штреку, по штреку до шурфу вагонетки доставляли коні, потім вугілля піднімали за допомогою дерев’яних відер на-гора. Дуже важкою та небезпечною була праця перших шахтарів. Далеко йшла від донецьких степів дурна слава про цю нелегку, але краще інших оплачувану роботу. І з’їжджався до шахт бідний робочий люд. Багатії – господарі шахт – раділи. Робочих рук завжди у надлишку, є з чого обрати. Була на старих шахтах в ті часи така підземна спеціальність, на яку не завжди знаходився працівник. І оплачувалася вона дорого – десять золотих рублів, і роботи тієї було на півгодини, і раптом що, родина шахтаря великі гроші за потерпілого отримувала. А йшли на цю роботу лише відчайдушні, яким смерть була як сестра. Спеціальність ця називалася підпалювач. Перед спуском зміни підпалювач одягав на себе побільше всякого мокрого ганчір’я, закутував щільніше голову та ліз із факелом в шахту. Там він підпалював вугільний газ, який накопився. Не один раз, бувало, зміна шахтарів знаходила підпалювача мертвим та виносили його на поверхню. У шахтарів був такий звичай – якщо хто гине під землею, його обов’язково на-гора підіймали, що поховати по-людські.
Працював в ті часи на донецькій шахті підпалювачем якийсь Шубін. Нікого й нічого не боявся. Тільки одного разу поліз він в черговий раз в шахту підпалювати газ, та й загинув там під завалом. Господарі шахти порахував, що, якщо відкопувати Шубіна, то їм це вийде дорого. І почали вмовляти родину загиблого замість тіла взяти гроші. Родина була велика, а без годувальника на що жити? Подумали, подумали, що від покійного проку не буде, та й взяли гроші. Тільки з того часу та по сей день із покоління в покоління чують шахтарі, як гримить в стінах камінням Шубін.
ПРО ШУБІНА
Розповідали, що Шубін був працівником на одній із шахт в царські часи. Умови праці були важкими, а оплата мізерна, ось і вирішили шахтарі влаштувати страйк. Одним із організаторів і був Шубін. Коли страйк цей придушили, Шубіна, щоб іншим було непереливки, закували його в кайдани та прибили, а коли через декілька днів прийшли за трупом, то кайдани були цілі, а в них нікого не було. З того часу кажуть, що ходить дух доброго Шубіна і допомагає шахтарям.
ДОБРИЙ ШУБІН
Був такий головний інженер на шахті, дуже добра людина, який завжди допомагав працівникам. І одного разу, коли працівники опустилися в забій в шахту, він, ну, відчув із власного досвіду, що сьогодні люди можуть загинути, і опустився в шахту. Коли він опустився в шахту, відбувся викид метану, відбулося зближення пластів, і почали гинути люди. І він, аби врятувати людей, віддав свою, як кажуть, душу, ну, вищим силам або кому там, я не знаю, не скажу, кому. І, короче, віддав, щоб людей врятувати. Ці люди вийшли з шахти, і після цього в шахтах, коли починається маленька, ну, крапати дах (є таке поняття, коли потихеньку падає), люди гинуть. Ну, попереджає Шубін, щоб люди йшли звідси. Люди… Люди виходять і кажуть, що це нас спас добрий Шубін.
СКАЗ
В молодості я працював на шахті. Там же після війни працювала і моя старша сестра. Одного разу з нею трапився такий випадок: Настя в лаві пропускала вугілля, поряд нікого не було. Чує: хтось кашлянув біля неї. Її охопила боязкість, але на штрек не полізла. Продовжила працювати. Раптом, хтось як плюнув їй у лице. Вона злякалася, швидко нагору вискочила. Тільки вискочила – обвалилося вугілля, засипало лаву. Якби не злякалася і не вибігла, так би її і засипало в шахті.
ГОСПОДАР ШАХТИ
Я працював на шахті. Працював я на плитах у нічний час. У нас був ремонт канату. Ми з напарницею сіли відпочити, і я задрімала. Як сон, до мене підходить чоловік, штовхає мене ногою в ногу і каже: «Йдіть звідси». Я одразу відкрила очі. Штовхнула подругу і сказала, що мене штовхнув чоловік. Ми швидко із нею піднялися і відійшли від того місця. Одразу стався обвал, завалило нішу, а ми залишились живими. Мені сказали, що це був господар шахти (або дідусь домовий, як його ще називали).
ШАХТАРСЬКІЙ БАЙКИ ПРО ДОБРОГО ШУБІНА
І. Одного разу в забої працювала бригада шахтарів, і їх загрожувала небезпека. Під землею відбувалися якісь поштовхи, гуркіт, відчували – справа труба, завал. І ось в цій бригаді і був якраз той самий Шубін, працівник. І він каже: «Хлопці, так і так, я піду і подивлюся, в чому справа.» а тоді шахтарі носили із собою миски, в яких горіли свічки. І Шубін каже: «Якщо я хрест намалюю світлом, то все добре, а якщо коло – тікайте». І він намалював коло. Бригада встигла дійти до ліфта, вдало піднялася нагору, а доброго Шубіна завалило в шахті. І зараз вірять у те, що коли шахтарі бачать якесь світло під землею або іскри летять, отже це добрий Шубін попереджає їх.
ІІ. Шубін – це збиральний образ всіх шахтарів, котрі допомогли іншим шахтарям, пожертвували своїм життям.
Раніше, коли починалась розробка вугільних пластів на Донбасі, існували так люди, їх називали Шубіними, – перед тим, як запустити працівників в лаву, потрібно було з’ясувати, чи є там скопичення метану, вугільного пилу або інших вибухових сумішей. І туди відправляли людину в шубі, зі свічкою. Він йшов, і якщо там був метан, то відбувався вибух, а шуба могла врятувати від смерті. Шубіни – це привиди всіх загиблих шахтарів, вони ходять по шахті і попереджають інших шахатрів про небезпеку.
Покровський історичний музей 