Дослідити історію виникнення персонажу шахтарського фольклору Шубіна дуже важко, адже з цього приводу немає жодних архівних документів та свідчень. Виявлені матеріали досліджень фольклористів та літературні джерела вказують, що Шубін зародився саме на вугільних підприємствах Донецького вугільного басейну звідки був поширений на інші шахтарські регіони, в тому числі і в інших країнах.
Однак, якщо порівняти цього персонажа в різних регіонах можна знайти ряд відмінностей. Наприклад на Уралі Шубін це лихий персонаж, про що свідчать легенди: «У ХІХ ст. жив жорстокий гірничий майстер Шубін, який забивав на смерть робочих під землею. За це його й убили. З того часу він тиняється підземними ходами і зазвичай показується людям в образі згорбленого старця у дірявій шубі і валянках». Розповідають, що той, хто побачить Шубіна навряд чи залишиться у живих. Можна навіть почути фразу «ему пришел Шубин», що означає, що людина потрапила у дуже небезпечну або безвихідну ситуацію. А ось Шубіна, який проживає на шахтах Донеччини, навпаки визнають помічником та охоронцем.
Цікаво, що аналогічні шахтарські духи або охоронці підземних багатств поширені у багатьох країнах, однак всі вони різняться своїм зовнішнім виглядом, легендами та мірою взаємодії з шахтарями. Наприклад Українська Біла королева (за розповідями деяких шахтарів Довжанська (Луганська область) окрім Шубіна у шахті з’являється дух жінки, який зводить шахтарів з розуму), Польський Скарбник, який вештається соляними шахтами Велички (Польща), або германський Кобальд – дух-охоронець підземних копалень та коштовносте, а також інші персонажі.
Шубін – шахтарський дух, або як його ще називають «господар шахти», покровитель шахтарів, що проживає в шахті. Його образ почав формуватися в кінці ХІХ столітті та був рефлексією гірників на часті небезпечні явища, що могли не лише налякати й навіть вбити (що в свою чергу було спричинено слабкою механізацією та важкими умовами праці).
Однозначної версії щодо появи Шубіна немає. Серед шахтарів Донеччини побутує безліч легенд про його появу, однак серед них можна виділити декілька основних версій:
• Жив собі управляючий шахтою та прізвище Шубін. Люди казали, що він був доброю людиною, який завжди піклувався про своїх працівників. Одного разу він спустився до шахти, аби оглянути її, та заблукав. З того часу його ніхто не бачив. Шахтарі вірять, що саме його привід ходить по шахті та охороняє шахтарів.
• Шубін – прізвище шахтаря, якого покарали за страйки, але він воскрес і тепер допомагає шахтарям: «Коли страйки подавили, Шубіна, аби іншим було непереливки, закували в кайдани та прибили, а коли через декілька днів повернулися за тілом, то помітили, що кайдани були цілими, але в них нікого не було. З тих часів і кажуть, що ходить дух доброго Шубіна і допомагає шахтарям».
• Найпоширенішою легендою, яка зустрічається, є легенда про шахтаря, який працював випалювачем газу. Оскільки вентиляції на той час в забоях майже не було, основне завдання випалювача полягало в випалюванні метану. Випалювач одягав на себе змочений водою довгий тулуб з овчини – шубу, заходив зі смолоскипом до шахти і мав випалював скупчення метану. Якщо газу було мало, він просто вигорав, якщо газу було багато – він вибухав і тоді шуба мала його врятувати. Одного разу виконуючи свою роботу випалювач загинув. А в шахтарів був такий звичай – обов’язково виносили на гора шахтаря, який загинув в шахті, аби поховати його по-людськи. На той час господарі шахти підрахували, що відкопувати Шубіна буде дорого і почали вмовляти родину загиблого натомість прийняти гроші. Поміркували рідні, що від покійного не буде користі, і взяли гроші. З того часу і по сьогоднішній день чують шахтарі, як Шубін гримить камінням в стінах шахти.
Що стосується його зовнішнього вигляду, то в жодному переказі не зустрічається детального опису, а подається лише характеристика деяких особливостей. Цікаво, що в розповідях, записаних в ХХ ст., Шубін описується як звичайний шахтар, одягнений в шубу, з бородою, коногонкою, інколи – з киркою в руках. А ось в ХХІ ст. уявлення про його зовнішній вигляд дещо змінились. Зараз люди кажуть, що він більш схожий на маленького чоловічка з бородою, заплутаним волоссям та коногонкою.
Шубін – персонаж шахтарського фольклору, поширений на більшій частини Донецької області та півдні Луганської області, згадки про нього зустрічаються в тих населених пунктах, де функціонують або функціонували вугільні підприємства, а на півночі регіону – соляні шахти.
Покровську територіальну громаду, поправу можна вважати шахтарським краєм, адже тут активно розвинута вугільна промисловість, а значна частина мешканців задіяна у вугільній промисловості.
Крім того свідчення про Шубіна фіксувалися фольклористами та дослідниками в таких містах як Донецьк, Шахтарськ, Макіївка, Горлівка, Кадіївка (сучасне м. Стаханов) Донецької області та Краснодон Луганської області. Маємо свідчення про побутування персонажу на шахті «Білозерська» (м. Білозерське Добропільської територіальної громади). Все це свідчить про широке поширення персонажа Шубін на території Донецького вугільного басейну.
Більшість шахтарів вірять, що Шубін – добрий дух, який застерігає їх від небезпеки, наставляє на вірний шлях. Він майже не займається шкідництвом, а якщо і шкодить, то лише тим, хто недобросовісно виконує свої обов’язки. Звуками кроків, гулом чи сміхом він дає знати шахтарям, що наближається небезпека, і той хто дослухається його порад, зможе її оминути.
Шахтарі розповідали, що перед масштабними аваріями часто чули кроки та завивання. Інколи Шубін хватав за ноги і не пускав до лави перед завалами. Якщо ж шахтарі потрапляли під обвали чи у пожежу, Шубін виводив їх на потік свіжого повітря. Інколи шахтарі бачили вогник від його коногонки та йшли за ним – таким чином Шубін виводив їх на поверхню. Аби задобрити Шубіна, шахтарі залишають для нього в забої частину свого обіду, бо вірять у його справедливість.
Шахтарі зазначають, що він доброзичливий до чесних трудівників та бідняків, а жорстокий і мстивий по відношенню до нахабних людей, особливо до тих, хто пригноблює шахтарів. Однак, як би там не було, серед шахтарів про Шубіна склалося однозначна думка – він господар шахти, владика тутешніх підземних багатств, він відповідає за всі підземні скарби Донецького та Луганського регіонів.
Протягом століття легенди про Шубіна передаються від шахтаря до шахтаря. І хоча на сьогоднішній день шахти мають сучасне обладнання, що могло б призвести до зникнення такого персонажу як Шубін, ми бачимо, що він продовжує існувати. Адже протягом десятирічь легенди про Шубіна не лише передавалися з вуст в уста, але й знайшли прояв у літературі.
Наприклад про Шубіна згадували в своїх творах письменники, життя яких так чи інакше було пов’язане з Донеччиною. В 30-х роках ХХ ст. письменник та політичний в’язень Сава Божко в своєму історичному романі «В степах», в якому розповідав про зародження вугільної промисловості на Донеччині, цілу главу присвятив Шубіну – «Шубін бавиться». На початку ХХІ ст. легенди та перекази про Шубіна були записані письменником та краєзнавцем Іваном Костирею (м. Донецьк) в виданні «Думи о Донбасі» та фольклористом Петром Тимофієвим (м. Горлівка) в зібранні «Протекших дней офарованье… Сказви, песни, частушки, присловья Донбасса, записанные Петром Тимофеевым». Також представлений Шубін і в дитячій літературі – це книга «Небувала котострофа» написана донеччанином Павлом Кущом.
Отже ми бачимо, що персонаж шахтарського фольклору Шубін, будучи суто фаховим феноменом, відображає специфіку промислового східноукраїнського регіону.
“ПЕРСОНАЖ ШАХТАРСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ ШУБІН ТА ЛЕГЕНДИ ПРО НЬОГО” ОФІЦІЙНО ВНЕСЕНО ДО ПЕРЕЛІКУ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Починаючи з 2020 року спіробітники музею провели значну роботу з виявлення та збору матеріалів з метою подальшого внесення елементу НКС “Персонаж шахтарського фольклору Шубін та легенди про нього” до обласного переліку елементів. В результаті проведеної роботи вдалося підготувати облікову картку та подати зазначений елемент на розгляд комісії.
Згідно Протоколу №5 засідання обласної Комісії з формування переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Донецької області від 30.03.2023 року, було прийнято рішення про його внесення до обласного переліку елементів НКС Донецької області.
Тепер ми працюємо над тим, щоб популяризувати Шубіна серед населення нашого краю. Адже такі усні прояви спрямовані на передачу знань, культурних і соціальних цінностей та колективної пам’яті нашого краю. Вони відіграють важливу роль у культивуванні культури.
Покровський історичний музей 