22 січня – не лише День Соборності України, але й 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки.
Цього дня 1918 року уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.
Події Української революції 1917–1921 років стали найважливішими з точки зору формування національної ідеї та державотворчих традицій – наш народ уперше в ХХ сторіччі створив незалежну державу, мобілізувавши національні сили. Сформована тоді ідея державної незалежності стала визначальною для українського визвольного руху. Утворенням і розбудовою Української Народної Республіки, Української Держави, Західноукраїнської Народної Республіки українці довели здатність і спроможність національного державотворення.
Як усе починалося?
Лютнева революція 1917 року в Петрограді призвела до краху імперського режиму і встановлення Тимчасового уряду. Майже по всій Україні були ліквідовані органи царської адміністрації – тепер на місцях керували комісари.
Повалення самодержавства відкрило широкі можливості для створення або активізації громадських організацій і політичних партій. У Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові й інших містах відбувалися багатолюдні мітинги та демонстрації під синьо-жовтими прапорами та гаслами: “Автономію Україні!”, Хай живе федеративна республіка!”, “Вільна Україна – у вільній Росії!”, а також “Хай живе самостійна Україна!”. У промовах активісти нарешті почали відкрито говорити про українську школу й українську пресу. Потрібен був певний осередок для згуртування. Ним стала Українська Центральна Рада, створена 17 березня того ж року в Києві. Спочатку вона була швидше київською міською, аніж загальноукраїнською організацією. Але поступово перетворилася на представницький орган всього українського руху, а згодом – на парламент.
Проголошенню Української Народної Республіки передували не менш значущі події. Так, 23 червня було проголошено І Універсал Центральної Ради. 28 червня того ж року Центральна Рада створила перший уряд України, який перебрав на себе справи внутрішні, фінансові, військові, продовольчі, земельні, освітні, міжнаціональні та справи юстиції. Тогочасний кабмін дістав назву Генеральний Секретаріат.
ІІ Універсал (16 липня 1917 року) став своєрідним компромісом між Тимчасовим урядом і Центральною Радою. Перший визнав УЦР вищим органом влади, а Україна зобов’язалася самочинно не проголошувати автономії.
На порозі проголошення ІІІ Універсалу
Не зважаючи на досягнутий компроміс, протистояння між Тимчасовим урядом і УЦР тривало. Через затяжну Першу світову війну й економічну кризу в Україні спадало виробництво, зростали ціни та безробіття. Робітники масово страйкували. Ширилася більшовицька агітація. Все це спричинило падіння авторитету як Тимчасового уряду, так і пов’язаної тепер із ним Центральної Ради.
За таких умов 7 листопада 1917 року в Росії стався Жовтневий переворот. У Москві та Петрограді більшовики повалили Тимчасовий уряд, захопили владу та сформували власний уряд – Раду народних комісарів. Загроза більшовицького панування штовхала Українську Центральну Раду до швидкого оформлення держави – Української Народної Республіки. Її було проголошено ІІІ Універсалом УЦР від 20 листопада 1917 року.
ІІІ Універсал задекларував програму соціально-економічних і політичних дій задля побудови демократичної республіки, яка мала б усі ознаки держави.
Вперше було визначено територіальні межі Української Народної Республіки.
Універсал утвердив основні права і свободи, здобуті під час Революції: свободу слова, друку, зборів, віросповідань, зібрань, союзів, страйків, свободу та недоторканість особи і житла, право представникам національних меншин вживати власну мову, національно-персональна автономія для представників єврейської, польської, російської та інших національних меншин в Україні.
Незалежність Української Народної Республіки проголошена 22 січня 1918 року, та здобула широку народну підтримку в різних регіонах країни.
З перших днів існування Українська Народна Республіка змушена була протистояти російській більшовицькій інформаційній та військовій агресії. Ця боротьба продовжується і сьогодні.
Україна у ХХ столітті кілька разів втрачала суверенітет через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.
У боротьбі за державність українці заплатили дорогу ціну. Втрата незалежності внаслідок більшовицької окупації після Української революції 1917–1921 років призвела до того, що злочинні тоталітарні режими – комуністичний і нацистський – забрали мільйони життів мешканців України. Один з найжахливіших злочинів комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років – геноцид Українського народу був помстою радянського керівництва українцям за прагнення до свободи та незалежності.
Упродовж ХХ століття українці не припиняли боротьби за здобуття свободи і врешті Актом 24 серпня 1991 року її остаточно утвердили.
24 серпня 1991 року фактично відбулося відновлення незалежності України. Тому сучасна Україна є спадкоємицею державних традицій Української революції 1917-1921 років.
Сьогодні незалежність України є запорукою вільного розвитку держав і народів Європи.
Покровський історичний музей 